В кінци третя ґрупа наших еміґрантів — се молоді хлопцї і дївчата.
І вони з добра тут не приїхали! В дома біда — недостаток. У родичів фамілїя велика — малі дїти!
Підросли старший син або донька — раді би допомочи родичам в тяжкий час.
В краю годї що заробити! Отже роздобули татуньо у жида або в касї дві сотки срібних і виправили добру дитину до Америки, щоб їм та дїтям не прийшлось колись остати без кусника поля та даху над головою!
І з того великого числа дївчат та господарських хлопцїв, що приїхали в американський край — заледви мала частина лишить ся тут по війнї.
Они полишили дома родичів, родину! Належить ся їм в краю своя частка! Є отже для них причина вертати!
І всї ті наші еміґранти, що заміряють вернути до краю — з невисказаною нетерпеливостю виглядають кінця війни.
Рівночасно з трівогою і боязнею думають про сей день, коли прийдеть ся їм станути на рідний землї.
Бо не тільки незнають, кого зі своїх найблизших застануть в дома при житю — але також не годні собі уявити, які зміни в їх особистих та маєткових справах, принесе їм конець війни.
У тих зглядах панують між нашими людьми найдивачнїйші погляди — та зовсїм хибні понятя.
Щоби поучити Галичан і Буковинцїв в Америцї і в Канадї про ті засадничі правні основи,
