Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/109

О роде плотський! Доки ж ти будеш тяжкосердним?
Підійми сердечні вії! Поглянь хоч раз на небеса!
Чому не хочеш знати що́ то зоветься — Бог?
Чому не стараєшся Його побачити?
Тоді би безодня безодню зараз же задоволила.

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА

(на текст „блаженні нищиї духом“ .

Не піду я до богатого міста — буду жити на полях,
Буду свій вік вікувати там, де тихо час іде.
О діброво! О зелена! Мати моя рідна!
В тобі життя звеселене, в тобі спокій, тишина.

^**^*

Славні міста спихають чоловіка на море печалі,

Широкі, гарні ворота ведуть у гірку неволю.
О діброво! О зелена… і т. д.

Не хочу їздити морем, не хочу гарної одежі,
Бо під нею криється горе, сум, страх і мятеж.
О діброво… і т. д.

Не хочу, ідучи за барабаном, воювати міста,
Не хочу і в статськім чині лякати маленьких чиновників
О діброво… і т. д.

Не хочу і наук нових, окрім здорового розуму,
Окрім наук Христових, в котрих солодиться душа.
О діброво… і т. д.