мов опікшись, поссав пальці, подригав ногою й забіг з другого боку, і знову таки відскочив та відсмикнув руку. Алеж, хоч і зазнав невдачі, хитрий чорт не покинув своїх витівок. Прискочивши, раптом схопив він обома руками місяця: кривлячись та дмухаючи, перекидав його з руки в руку, мов той дядько, що добув голими руками жарину для своєї люльки ; врешті, сховав похапцем до кишені і, мов нічого не сталося, побіг далі.
У Диканці ніхто не чув, як чорт украв місяця. Щоправда, волосний писар, виходячи рачки з корчми, бачив, як місяць не знати чого танцював на небі, і запевняв, присягаючись, у тому все село, та миряни кивали на те головами і навіть підіймали його на сміх. Але яка ж то була причина зважитися чортові на таке беззаконне діло? А ось яка: він знав, що багатого козака Чуба покликав дяк до себе на кутю, де будуть: голова; приїжджий з архієрейської півчої дяків родич, у синьому сурдуті, що брав якнайнижчого баса; козак Свербигуз і ще дехто; де, крім куті, буде варенуха, перегнана на шафран горілка та багато всякої страви. А тим часом його дочка, красуня на все село, зостанеться вдома, а до дочки, напевне, прийде коваль, силань і хлопець хоч куди, що осоружніший був чортові, ніж проповіді отця Кіндрата. На дозвіллі коваль малював і вславився як найкращий живописець на всю околицю. Сам сотник Л…ко, що був ще тоді жив-здоров, закликав його умисне до Полтави пофарбувати дерев'яний паркан коло свого дому. Всі миски, з яких диканьські козаки сьорбали борщ, були розмальовані ковалем. Коваль був богобоязлива людина і малював часто образи святих. І тепер ще можете знайти в Т…церкві його євангеліста Луку. Та тріумфом його майстерності була одне картина, намальована на стіні церковній у правому притворі, на якій розписав він святого Петра в день страшного суду, з ключами в руках; Петро виганяв з пекла нечисту силу; переляканий чорт кидався на всі боки, почуваючи свою погибіль, а замкнені колись грішники били й ганяли його батогами, поліняками й чим попадя. Коли майстер працював
