над цією картиною і малював її на великій дерев'яній дошці, чорт з усієї сили намагався перешкоджати йому: штовхав невидимо під руку, вихором здіймав із горна в кузні попіл і засипав ним картину; та, не зважаючи на все, робота була закінчена, дошка внесена до церкви і вправлена у стіну в притворі, і з того часу чорт заприсягся мстити ковалеві.
Одну тільки ніч залишалося йому блукати по білому світу; але й цієї ночі він шукав способу зігнати на ковалеві свою злість. І для цього наважився вкрасти місяць, надіючись на те, що старий Чуб ледачий та вайлуватий, а до дяка від хати не так вже й близько; йти треба було поза селом, повз вітряки, повз кладовище, обминаючи яр. Ще місячної ночі варенуха та горілка, настояна на шафрані, могли б заманити Чуба. Але в таку темінь навряд чи вдалося б кому стягти його з печі та визвати з хати. А коваль, що був здавна не в ладу з ним, при ньому нізащо не наважився б прийти до дочки, дарма що був дужий.
Отаким чином, як тільки чорт сховав у кишеню свою місяця, враз по всьому світі зробилося так темно, що не кожен знайшов би дорогу до шинку, не то до дяка. Відьма, опинившись зненацька в темряві, скрикнула. Тут чорт, підсипавшись до неї бісиком, підхопив її під руку і заходився нашіптувати на ухо те саме, що звичайно нашіптують усій жіночій породі. Дивно ведеться у нас на світі! Все, що тільки живе на ньому, все те намагається переймати та перекривляти одне одного. Колись, бувало, в Миргороді один тільки суддя та городничий ходили взимку у критих сукном кожухах, а все дрібне чиновництво носило кожухи звичайні. А тепер і засідатель, і підкоморій одсмалили собі нові кожухи з решетилівських смушок, сукном криті. Канцелярист та волосний писар позаторік набрали собі синьої китайки по шість гривень за аршин. Паламар вробив собі китайкові на літо шаравари та камізельку із смугастого гарусу. Одно слово, все пнеться в люди! Коли ці люди зречуться суєтності! Можна побитись об заклад, що багатьом видасться дивом бачити чорта, який пустився й
