Шумить, гуде край Києва: осавул Горобець справляє весілля свого сина. Наїхало багато людей до осавула в гості. За старих часів любили таки добре попоїсти, а ще більше любили випити, а найбільше любили повеселитися. Приїхав на гнідім жеребці своїм і запорожець Микита просто з гультяйської пиятики з Перешляй-поля, де він напував сім днів і сім ночей королівських шляхтичів червоним вином.
Приїхав і названий брат осавула Данило Бурульбаш з другого берега Дніпра, де між двома горами був його хутір, з молодою жінкою Катериною і з однорічним сином. Дивувалися гості з білого лиця пані Катерини, з чорних, як німецький єдваб, брів, з пишної сукні та спідниці з блакитної полутабенки, гарних чобітків з срібними підковками; але ще більше дивувалися з того, що не приїхав разом з нею її старий батько. Це ж тільки рік жив він на Задніпров'ї, а двадцять один пропадав без вісті і вернувся до дочки своєї, коли вона вийшла заміж і породила сина. Він, мабуть, багато розказав би дивовижного. Та як і не розказати, бувши так довго в чужій землі? Там все не так: і люди не ті, і церков христових нема… але він не приїхав.
Гостям подали варенуху з родзинками й сливами та на чималій тарілці коровай. Музики взялися до спідки, що була спечена разом з грішми, і, на час притихнувши, поклали коло себе цимбали, скрипки і бубни.
Тим часом молодиці й дівчата, утершися вишиваними хусточками, виступали знову з рядів своїх, а парубки,
