Іване Федоровичу!
Посилаю тобі білизну: п'ять пар нитяних шкарпеток і чотири сорочки з тонкого полотна; та ще хочу поговорити з тобою об ділі: як ти вже маєш чин не абиякий, що, думаю тобі відомо, і прийшов у такі літа, що час тобі і за хазяйство взятися, то на військовіій службі тобі нема чого далі служити. Я вже стара і не можу всього доглянути у твоєму хазяйстві; та й справді, багато чого при тому маю тобі відкрито особисто. Приїжджай, Ванюшо! Дожидаючись справжньої втіхи тебе бачити, зостаюсь многолюбляча твоя тітка
Василиса Цупчевська
Чудна на городі в нас ріпа виросла; більше схожа на картоплю, ніж на ріпу».
Через тиждень після одержання цього листа, Іван Федорович написав таку відповідь:
Василисо Кашперівно!
Премного дякую вам, що прислали білизну. Особливо шкарпетки в мене дуже старі, що навіть денщик штопав їх чотири рази, і дуже від того стали вузькі. Щодо вашої думки про мою службу, я цілком згодний з вами, і позавчора подав про відставку. І як тільки дістану звільнення, то найму фурмана. Давнішої вашої комісії щодо пшениці на насіння, сибірської арнаутки, — не міг виконати: у всій Могилівській губернії немає такої. А свиней тут відгодовують найбільше брагою, домішуючи трохи виграного пива.
З найщирішою пошаною, ласкава добродійко, тітонько, вашим пробуваю племінником
Іваном Шпонькою».
