— І галушка в зубах?
— І галушка в зубах.
— Дивно, свате! Я чув щось схоже ще за покійниці цариці…
Тут голова спинився. Під вікном стало чути гомін, тупотняву й танці. Спершу стиха бренькнули струни на бандурі, до них приєднався голос. Струни загули дужче; кілька голосів стали підтягати, і пісня зашуміла вихорем:
Гей, чи чули, хлопці, ви?
Чи голів ми позбувались?
У сліпого голови
Клепки всі порозсипались.
Треба голову набить
Та міцними обручами,
Треба голову скропить
Батогами! Батогами!
Одноокий голова
Вже старий, як біс, — а дурень:
До дівчат усе кива
Та моргає… Дурень, дурень!
І куди вже пнешся ти?
Та тебе б у домовину,
Сивий дурню, одвести
За чуприну! За чуприну![1]
— Гарна пісня, свате! — сказав винокур, схиляючи трохи набік голову й звертаючись до голови, що стояв остовпілий від такого зухвальства. — Гарна! Погано тільки, що голову згадують не зовсім пристойними словами…
І знову поклав руки на стіл і, якось солодко зажмуривши очі, налагоджувався слухати далі, бо під вікном гримів регіт і вигуки:
— Ще! Ще!
Одначе, спостережливе око помітило б зразу, що не здивування втримувало довго голову на одному місці. Так тільки старий досвідчений кіт допускає іноді молоду мишу бігати коло свого хвоста; а тим часом швидко складає план, як перетяти їй дорогу до нори. Ще одиноке його око
- ↑ 3 перекладу М. Рильського.
