лічити сов. Чи не думаєш, як би швидше додому та на піч?
— Перед вами не потаюся, — сказав запорожець, раптом обернувшись і нерухомо втопивши в них очі свої. — Чи ви знаєте, що моя душа давно вже запродана нечистому?
— Ото, яке диво! Кому на віку не доводилось з ним мати діло. Отут то й треба гуляти, як кажуть, напропаще.
— Ех, хлопці, і гуляв би, та цієї ночі — строк козакові! Гей, братці, — не дайте мене! — сказав він і ляснув по руках їх, — не спіть одної ночі, і я довіку не забуду вашої дружби!
Чому ж не допомогти чоловікові в біді? Дід так і сказав, що швидше дасть відрізати оселедець з власної голови, ніж попустить чортові хоч понюхати собачою мордою своєї христіанської душі.
Козаки наші, може, їхали б і далі, коли б усе небо ніч не закрила чорним рядном, і в полі стало так само темно, як під овечим кожухом. Здалека тільки мерехтів огник; і коні, почувши близьке стійло, стали поспішати, настовбурчивши уші і втопивши очі в темряву. Огник, здавалось, біг назустріч,
