— Привіз сотник молоду жінку в новий дім свій. Гарна була молода жінка. Рум'яна й біла з себе була молода жінка; тільки так страшно подивилася вона на свою падчерицю, що та аж скрикнула, її побачивши, і хоч би слово промовила за цілий день сувора мачуха. Надійшла ніч. Пішов сотник з молодою жінкою у свою спочивальню; замкнулась і біла панночка в своїй світлиці. Гірко зробилось їй; стала плакати. Дивиться; страшна чорна кішка підкрадається до неї; шерсть на ній горить, і залізні кігті стукотять по підлозі. Перелякана панночка скочила на лавку; кішка за нею. Перескочила на лежанку; кішка й туди, і раптом кинулась їй на шию і душить її. З криком відірвавши її від себе, кинула додолу; знову крадеться страшна кішка. Туга охопила її. На стіні висіла батькова шабля. Схопила її панночка і — брязь нею по помості, — лапа із залізними кігтями відскочила, кішка з вищанням зникла в темному кутку. Цілий день не виходила із світлиці своєї молода жінка. На третій день вийшла з перев'язаною рукою. Догадалась бідна панночка, що її мачуха відьма і що вона їй перерубала руку. На четвертий день звелів
