честиві бабусі, розбуджені криком, відчиняли віконця і хрестилися сонними руками, кажучи: — Ну, тепер гуляють парубки!
Тільки в одній хаті світилося ще на краю вулиці. Це — житло голови. Голова давно вже повечеряв і, напевне, давно б уже заснув, та в нього був на той час гість, винокур, присланий сюди будувати винницю поміщиком, що мав невеликий шматок землі між землями вільних козаків. На самому покуті, на почесному місці, сидів гість — низенький, товстенький чоловічок, з маленькими очицями, які завжди сміялися і в яких, здавалося, відсвічувало тепер те задоволення, що з ним він смоктав свою коротеньку люлечку, раз-у-раз спльовуючи й придушуючи пальцем перегорілий на попіл тютюн. Хмари диму швидко стелилися над ним, повиваючи його в сизий туман. Здавалось, ніби якомусь широкому димареві набридло сидіти на винниці, і він надумався піти на прогуляння, та й любенько засів за столом у хаті в голови. Під носом стирчали у нього коротенькі
