Левко в своєму серці. Налагодив він бандуру, заграв і заспівав:
Ой, місяцю, мій місяченьку!
Ще й ти, зоре ясна!
Ой, світіть там на подвір'ї,
Де дівчина красна.
Вікно тихо відчинилося, і та сама голівка, яку бачив у воді, визирнула з вікна, пильно дослухаючись до пісні. Довгі її вії були наполовину спущені на очі. Вся вона була біла наче полотно, наче блиск місяця. Та яка дивна, та яка прекрасна. Вона засміялась. Левко затремтів.
— Заспівай мені, молодий козаче, якунебудь пісню! — тихо мовила вона, схиливши набік голову і опустивши густі вії.
— Якої ж тобі пісні заспівати, моя ясна панночко?
Сльози тихо покотилися по її блідому лицю.
— Парубче, — казала вона, і щось невимовне, дитяче й ніжне відчулося в її голосі: — Парубче, знайди мені мою мачуху! Я нічого не пожалію для тебе. Я винагороджу тебе! Розкішними, дорогими дарунками я одарую тебе! У мене є рукави, шиті шовком,
