а не чорт! — Так кричав голова до своїх супутників, і Левко побачив себе в багатьох руках, що деякі з них тремтіли від страху.
— Ану, скидай, приятелю, свою страшну личину! Годі тобі людей морочити! — сказав голова, схопивши Левка за комір, і зразу оторопів, вилупивши на нього своє око. — Левко! Син! — скрикнув він, подаючись назад від здивування і опускаючи руки. — Це ти, собачий сину? Бач, чортове насіння. Я думаю, яка це шельма, який вивернутий біс викидає штуки. Аж виходить, все ти, неварений кисіль, батькові твоєму в горло, це ти зволиш заводити на вулиці розбишацтво, вигадуєш пісні? Еге-ге-ге, Левко! А що це? Чи не засвербіла в тебе спина? В'яжіть його!
— Стривай, батьку! Велено тобі віддати от оцю записочку, — промовив Левко.
— Не до записок тепер, голубчику! В'яжіть його!
— Заждіть, пане голово! — сказав писар, розгорнувши папірець, — комісарова рука.
— Комісарова?
— Комісарова? — повторили мимохіть десятські.
