Подкольосін. Ну не можна, братику, далебі, не можна.
Кочкарьов (встає розгніваний). Свиня!
Подкольосін. Будь ласка, лайся собі.
Кочкарьов. Дурень! Ще ніколи не було такого.
Подкольосін. Лайся, лайся.
Кочкарьов. Я для кого ж старався, задля чого бився? Все для твоєї, дурню, користі. Адже мені що, я зараз кину тебе, мені яке діло?
Подкольосін. Та хто ж просив тебе клопотатися? Кидай собі, коли хочеш.
Кочкарьов. Таж ти пропадеш, адже ти без мене нічого не зробиш. Не одружи тебе, то ти ж повік зостанешся дурнем.
Подкольосін. А тобі яке діло?
Кочкарьов. За тебе, дурна довбне, дбаю.
Подкольосін. Я не хочу твого дбання.
Кочкарьов. Ну то йди ж до чорта!
Подкольосін. Ну й піду.
Кочкарьов. Туди тобі й дорога!
Подкольосін. Що ж, і піду.
Кочкарьов. Іди, іди, і щоб ти собі зараз же переломив там ногу. От від щирого серця посилаю тобі бажання, щоб тобі п'яний візник в'їхав дишлом у самісіньку пельку! Ганчірка, а не чиновник! От присягаюсь тобі, що тепер між нами все скінчено, і на очі мені більше не показуйся!