на якого чорта ти мене одружила?“ З цього видно вже, що одруження не дуже ощасливило його і що не йому б клопотатися про одруження інших. Та ба: довідавшись про чужу справу, він уже схожий на гончака, який почув зайця; щоб поклопотати, він змальовує одруження найчарівнішими фарбами, які тільки може йому дати його груба фантазія. І тому, коли актор, що виконує роль Кочкарьова, почувши про намір Подкольосіна одружитися, зробить багатозначну міну, як людина, в якої є якась мета, — то він зіпсує всю роль з самого початку. Наприкінці п'єси Кочкарьов, розлютувавшись на Подкольосіна, сам говорить: „Та коли вже пішло на правду, то й я розумний. Ну скажіть, будь ласка, ось я на вас усіх пошлюся. Ну хіба не йолоп я, не дурний я? Ради чого б'юся, кричу, аж горло пересохло? Скажіть, що̀ він мені? рідня, чи що? І що̀ я йому таке: нянька, тітка, свекруха, кума, чи що? Якого ж біса, ради чого, ради чого я клопочуся про нього, не даю собі спокою, лиха година забрала б його зовсім? А просто чорт знає ради чого! Ось ну лишень, спитай часом людину, задля чого вона щонебудь робить“. У цих словах — уся таємниця вдачі Кочкарьова. Жевакін — не кривляка, не блазень: це старий селадон, а тому й чепурун, не зважаючи на свій старовинний мундир. Куди б не занесла його доля — хоч у Китай, не тільки в Сіцілію, — він скрізь
