його не завести, та тільки, знаєте, в такому місці, якось не личить. Я вже давно хотів вам про це сказати, та все забував.
Ам. Фед. От я їх сьогодня звелю всіх на кухню забрати; хочете? — приходьте пообідать.
Городн. Окрім того, погано, що у вас просушується в самім присутствії всяке дрантя, а над самою шахвою з паперами висить мисливський малахай. Я знаю, ви любите полювати, але вже на який час краще його зняти, а там, коли проїде ревизор, можна знову його повісити. Теж засідатель ваш… Він, правду кажучи, чоловік тямущий, тільки-ж від нього так тхне горілкою, наче позад його одчинив хто двері до шинку. Це теж погано. Я хотів давно про це з вами побалакати, та все не мав змоги, не памьятаю, щось мені перешкоджало. Єсть де може, хоч які ліки, коли це справді, як він каже, у нього з роду такий дух. Порадьте йому, поки-що, заїдати цибулею, або часником, або там ще чим. В цім ділі може стати у пригоді Христіян Іванович.
Христ. Ів. (Знов подає той-же самий згук).
Ам. Фед. Ні, вже цього духу з нього вигнати не можна. Він каже, що ще як він був малою дитиною, мамка його спустила на підлогу, і з того часу від нього почало горілкою відгонити.
Городн. Та я, бачите, так тільки звернув вашу увагу на це, щож тичеться до внутрішніх розпорядків і до того, що Андрій Іванович у своєму листі зве грішками, я нічого не можу сказати. Та воно й говорити про те не варт: де-ж хто бачив на світі людину, щоб була без гріха? Це вже так Сам Господь Бог постановив і вольтерьянці даремне супроти цього галасують.
