коли хто захорів, день, місяць… Погано ще й те, що у вас хорі такий міцний тютюн курять, що все мусиш чхати, як тільки увійдеш. Та й краще булоб, колиб їх було менше. А так все зложать на лихий догляд або недотепність лікаря.
Артем Пилипович. О, що до лічення, то ми з Христіяном Івановичем се діло знаємо добре; що ближче до природи, тим краще — дорогих ліків ми не вживаємся Чоловік простий коли умре, то й так умре, а коли виздоровіє, то й так виздоровіє. Тай Христіянови Івановичу трудно булоб розмовитися з ними — він же ні слова не знає по російськи.
Христіян Іванович (видає із себе звук схожий трохи на „і“ а трохи на „е“).
Городничий. Вам теж, Амосе Федоровичу, радив би я звернути увагу на канцелярії. У вас там у передпокою, куди приходять звичайно прохачі, сторожі держать гусей з малими гусенятами, що так і швендяють попід ноги… Заводити хазяйство, розуміється похвальна річ, чому і сторожеви його не завести? Тільки, знаєте, у такому місці якось не годиться… Я вже давно хотів вам про це сказати, та все якось забував.
Амос Федорович. А ось я їх усіх сьогодня звелю забрати на кухню. Коли ласка, приходіть обідати.
Городничий. А до того, якось не гарно, що у вас у самім уряді стільки всякого дрантя… над самою шафою з паперами висить мисливський гарапник… Я знаю, — з вас гарячий мисливець… але всеж таки краще на якийсь час його забрати. А там, коли поїде ревізор, можете знову його там повісити… А ваш завідатель… Він, правду кажучи, чоловік розумний… тількиж від нього щось так заносить, немов би він тільки що вийшов із шинку… Це теж погано… Я давно хотів про це з вами побалакати, але якось не приходило мені на думку. На цеж є ліки, коли це справді, як він каже, у нього з роду такий дух. Порадьте йому заїдати цибулею або часником
