Городничий (беручи шпаду, до поліцая). Зараз біжи мені, візьми кілька десятських. Хай кождий з них візьме… Ех шпада, яка вона подрапана! От проклятий купчище, Абдулін! Бачить, що в городничого старенька шпада і не пришле нової! Ех, лукавий народ! А й так злодюги, вже певно готові доноси за пазухою тримають… Хай, кажу, кождий візьме в руки по вулиці… тьфу! Бодай тебе чорти взяли по вулиці… по мітлі! і щоб мені гарненько замели всю вулицю, шо йде від гостинниці… але чисто… чуєш! Але уважай… Чуєш… ти-ти; я тебе знаю — ти все там кумаєшся, а за халяви пхаєш срібні ложки…, уважай небоже, в мене бачне ухо!… А що ти зробив із купцем Черняєвим… га? Він тобі дав на мундір два аршини сукна, а ти загарбав цілу штуку! Ну, ну! Уважай! Не по чину береш! Пішов!
Городничий. А, Степан Ілліч! Скажіть Бога ради, куди вас носить? Щож се за робота?
Пристав. Я був тут за воротами.
Городничий. Ну, ну! Слухайте, Степане Іллічу! Урядовець із Петербурга приїхав… Які ви там дали розпорядження ?
Пристав. Все зроблено, як ви звеліли… Квартального Пуговицина я післав з десятськими замітати хідники.
Городничий. А Держиморда де?
Пристав. Поїхав гасити пожежу.
Городничий. А Прохоров знову пяний?
Пристав. Пяний.
Городничий. Якже це ви дозволили?
Пристав. А Господь його святий знає. Вчора за містом вибухла бійка. — Поїхав туди, щоби зробити лад, а вернувся пяний.
Городничий. Слухайтеж, зробіть так: Пуговицин… він високого росту, то хай стане на мості для порядку…
