Сторінка:Гоголь М. Ревізор (1927).djvu/37

 

ДРУГА ДІЯ.

(Невеличка кімната в гостинниці, ліжко, стіл, клунок, порожня пляшка, чоботи, щітка для чищення одежі і т. і).

 

ЯВА 1.

(Йосип лежить на ліжку свойого пана).

Йосип. Ах до чорта, як їсти хочеться! У животі така гуркітня, наче цілий полк в тарабан бє і в сурми сурмлять… Таки не доберемось до дому, тай годі! Щож він собі гадає? От вже другий місяць минає, як виїхали з Петербурга! В дорозі пропутав всі грошенята голубчик, а тепер лежить підобгавши хвоста і ні раз не турбується. А вистачилоб, ще й як вистачилоб на дорогу. Але де там, йому забаглось у кождому місті себе показать! (Наслідує пана). Гей, Йосипе, йди візьми найкращу кімнату… і обід замов, але як найліпший… Я не можу їсти, чорт зна чого. Мені треба доброго обіду! Ще якби то справді щось путнє — а то собі мізерний канцелярист, тай тільки! А з подорожніми знайомство заводить, в карти грає — от і дігрався! Ех, обридло мені таке життя! Уже на селі ліпше. Воно правду кажучи, нема такої публичности, так за те й клопоту менше!… Лежи собі на печі та жуй колачі. Ну, хтож перечить, як ходить о правду, то таки життя в Петербурзі краще… Аби гроші були, а життя делікатне й політичне: кіятри, собаки тобі танцюють і все, чого душа забагне. А говорять усі так делікатно, що хіба дворяне ліпше з'уміють… Підеш на Щукін — крамарі тобі теж кричать „поштенєйший“. На перевозі у човні їдеш собі поруч з урядовцями. Захотів кумпанії — іди до крамнички, там тобі ґвардіон-кавелєр роскаже і про табори і навіть про те, що всяка зірка на небі означає; так тобі викладе все як на долоні. Стара офіцерша іноді забреде;… іноді покоївочка така загляне, що… фу, фу, фу! (Усміхається