і потрясає головою). Галянтерійно, чорт візьми, поводяться. Ніколи поганого слова не почуєш, всякий тобі каже — ви… Надокучило, примірно сказать, тобі пішки йти, береш візника, сідаєш і їдеш як пан, а не хочеш заплатити — гаразд; у кождому домі ворота наскрізь. В одні зайшов, а в другі вийшов і дідько тебе не спіймає. Одно погано: інший раз попоїси добре, а вдруге здихай з голоду, от як тепер. А все він винен, не хто як він. Та що з ним зробиш? Пришле батько гроші, так він не такий, щоб їх зберегти — куди там! Пішов бенкетувать!… Їздить візком, кождий день біжи йому за картою в кіятр; а потім дивись, не минув тиждень а він посилає на базар нового фрака продавати. Іншого разу, пропутає всьо до чиста, до останньої сорочки, нічого нема крім того, що на йому: сюртучок тай шинелька… Їй Богу, правда! А сукно таке справжнє англицьке. Сотні півтори карбованців один фрак коштує, а на базарі за двацять спустиш… Про штани — то вже нічого й казать, — за безцін ідуть. А все через що? Через те, що нічого не робить. Замісць іти на службу, він по прошпекту шпацірує, а ні, в карти грає. Ех, якби старий пан довідався! Він би не дивився на те, що ти урядовець, а якби заглянув тобі туди, відки ноги ростуть, то ти днів чотири чухавсяб. Як служити, то служи… А ось тепер хазяїн гостинниці сказав: не дам вам їсти, доки не заплатите за давнє; ну, а як не заплатимо? (Зітхає). Ох, Боже ти мій, Боже! хочби якого небудь борщику. Здається, весь світ би тепер з'їв. Стукає… Се він. (Швидко схоплюється з ліжка).
Хлестаков. На, візьми! (Подає капелюх і тростинку). А, ти знову качався на ліжку?
Йосип. Навіщо мені качатись? Не бачив вашого ліжка, чи що?
