Перейти до вмісту

Сторінка:Гоголь М. Ревізор (1927).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Хлестаков. Ну, ну, дурню, годі! Йди, йди, скажи йому… Якаж подла худоба!

Йосип. Та вже краще я самого хазяїна до вас покличу.

Хлестаков. Навіщо мені твій хазяїн здався? Іди й сам скажи !

Осип. Та я, паничу…

Хлестаков. Ну, чорт тебе бери! Іди і клич хазяїна.

(Йосип виходить).
 
ЯВА 3.

Хлестаков (сам). Страх, як хочеться їсти. Пройшовся трохи, думав, що відхочеться; ні, до сто чортів — ще гірше. Ех, якби був у Пензі не проциндрив грошей, булоб з чим доїхать до дому… Піхотний капітан, ідолів син здорово підкосив мене. Ух, бестія чудесно грає. За яку небудь чверть години облупив мене як Сидорову козу. А всеж таки кортілоб ще хоч раз з ним помірятись. Лиш нагоди не було. Що за поганий городок! Навіть в паршивій крамниці з овочами нічого не дають на борг. Се вже просто таки свині… (Зачинає свистати зразу арію із „Роберта“, потім із „Не ший мені ненько“, а вкінці ні се, ні те). Що се ніхто не приходить?

 
ЯВА 4.
(Хлестаков, Йосип і слуга гостинниці).

Слуга. Хазяїн веліли спитати, чого вам треба?

Хлестаков. А, здоров брате! Як ся маєш?

Слуга. Слава Богу!

Хлестаков. Ну, щож, як там у вас у гостинниці? Усе гаразд?

Слуга. Гаразд, Богу дякувати!

Хлестаков. Багато є приїжжих?

Слуга. Є, хвалити Бога, чимало.

Хлестаков. Слухай, милий друже, мені й досі не