Перейти до вмісту

Сторінка:Гоголь М. Ревізор (1927).djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Хлестаков. Ні, ви кажіть щиро: чорняві чи біляві?

Лука Лукич. Не смію знать…

Хлестаков. Ні, ні, ви не викручуйтесь! Я конче хочу знати, який ваш смак.

Лука Лукич. Осмілюся сказати… (На бік). Вже й сам не знаю, що плету.

Хлестаков. Ага! ага! Не хочете сказати. Видно, вже якась чорнявенька вам в око впала… А що впала, признавайтеся, впала?

Лука Лукич. (мовчить).

Хлестаков. Ага, ага! Почервоніли! Бачите, бачите. Ну, чогож не говорите?

Лука Лукич. Перелякався, ваше бла…превос…сіят… (На бік). Погубив клятий язик, погубив!

Хлестаков. Перелякались? О, в моїх очах справді є щось таке, що лякає. Я певно знаю, що ні одна жінка не може витримати мого погляду. Чи не так?

Лука Лукич. Так, справді, так!

Хлестаков. А знаєте, мені трапилась дивна пригода: в дорозі зовсім витратився. Чи не моглиб ви мені позичити карбованців триста?

Лука Лукич (хапає себе за кишеню, до себе). От халепа, я нкема! Ні є, є! (Виймає і тремтячи дає гроші).

Хлестаков. Дякую, дуже дякую!

Лука Лукич (випростовується і придержуючи шпаду). Не смію довше турбувати вас своєю особою.

Хлестаков. Прощайте!

Лука Лукич (вибігає швиденько і говорить до себе). Ну, слава Богу! Тепер може вже певне до школи не загляне.

 
ЯВА 6.
(Хлестаков і Артем Пилипович).

Артем Пилипович (випростувавшись і придержуючи шпаду). Маю честь представитися: опікун добродійних установ, надворний радник, Земляника.