влений Гоголь писав: »Уяви собі, я теж думав: туди, туди! в Київ, у старий, прегарний Київ. Він наш, він не їх — чи не так? Там або довкруги нього проходили події старовини. Мені надоїв Петербург. Так, то славно буде, як ми станемо професорами в Київі. Буде можна зробити много доброго. А нове життя в такій гарній країні. Там можна обновитись усіма силами! Чиж це дрібничка?!« У своїй поетичній апострофі до ґенія Гоголь у почуттю своєї творчої сили питається, де йому прийдеться зазначити новий 1834-й рік своїми працями, чи в Петербурзі, чи в моїм прегарнім, старім обіцянім Київі, увінчанім рясними садками, опоясанім моїм південним, чудовим небом і чарівними ночами. Де вкриті кущами гори зі своїми гармонійними обривами та чистий і бистрий мій Дніпро, що їх підмиває«. Він бажає, щоб »богоспасаємий наш город перемінився в російські Атени, бо це одинокий в нас город, в якому пристало бути келії ученого«. В Київі сподіється зладити разом з Максимовичем таке видання пісень, яко »ще ніхто ніколи не видав« і там докінчити історію України.
Та з виїздом Гоголя не йшло гладко. Він відчуває, що покинути йому Петербург не те, що Максимовичеви Москву. Там усе те, що дороге його серцю — люди, з котрими сприятелювався, котрих потребує його душа. Жаліє, що мимо всіх зусиль, хоч душа дуже банує за Україною, обставини задержали його в Петербурзі, але нарік вже певно туди переїде. Просить навіть Максимовича оглянутися для нього за домом, який бажав би купити, »але безумовно з садочком і по змозі на горбочку, щоб хоч скравок Дніпра було видно«. Та в Київі не довелось йому жити. Пробував там кілька днів, відвідавши в 1835 році Максимовича.
Завдяки Пушкинови і Жоуковському іменовано Гоголя адюнктом історії середніх віків на університеті в Петербурзі. Після першої блискучої лєкції всі інші були вялі й нецікаві. В Гоголя не було ні запалу, ні охоти до професорського звання, яке по році покинув. Не видав теж і історії України. Але цей час був у нього найплідніший на літературні твори. Появилася збірка українських оповідань »Миргород«, де вже нема колиш-
