ля самих мале Вовтузенко, а спереду Черевиченко, а біля дальших маж Дехтяренко, а за ним курінний отаман Вертихвіст. Двох шляхтичів уже підняв на спису Дехтяренко, та натрапив нарештї на неподатливого третього. Верткий і міцний був Лях, пишною зброєю озброєний і пів сотнї самої челяди привів з собою. Помняв він тяжко Дехтяренка, звалив його на землю і вже, замахнувшись на нього шаблею, закричав:
— Нема між вами собаками, нї одного, що-б посмів стати проти мене!
— А отже є! — промовив, виступивши наперед, Мусїй Шило.
Дужий був він козак, нераз отаманував на морі й багато натерпів ся всякої біди. Захопили їх були Турки коло самого Трапезунта і всїх забрали невольниками на ґалєри, закували їм руки і ноги в зелїзні кайдани, не давали цїлими тижнями пшона й напували гіркою водою морською. Все витерпіли бідні невольники, аби не зрадити віру Христову. Невитерпів отаман Мусїй Шило, потоптав ногами святу віру, поганою чалмою обвив свою грішну голову й, зробившись довіреним паші, став ключником на кораблї і старшим над усїми невольниками. Дуже засумували через те бідні невольники, бо добре знали, що коли вже свій продасть віру і пристане до гнобителїв, то тяжче й гіркійше бути під йо-
