дихав холодними хвилями і розливав ся близше, близше, й нарештї обхопив половину всеї поверхнї землї. Се було те місце, де він, досї завалений порогами, врештї перемагав і шумів як море, розвившись по волї; де киненї серед нього острови розпирало його ще ширше з берегів і його хвилї котили ся широко по землї, не стрічаючи нїяких перепон. Козаки позлазили з коний, сїли на пором і за три години причалили ся до берегів Хортицї, де тогдї була Сїч, яка часто міняла своє житло.
Юрба народу лаялась на березї з перевізниками. Козаки підпопружили коний. Тарас постатнїв, стягнув на собі дужче пояс і гордо розправив рукою вуса. Молоді сини теж оглянули себе від ніг до голови з якимсь острахом і неясною втїхою, і всї разом в'їхали в присїч, що була з на пів верстви від Сїчі. При в'їздї заглушило їх пів сотнї ковальських молтів, що греміли в двайцять пяти кузнях, викопаних в землї і покритих дерниною. Дужі кожумяки сидїли під острішками, що виходили на вулицю і мяли своїми твердими руками волові шкіри; крамарі під ятками сидїли з купою кременїв, огшівами й порохом; Вірменин розложив дорогі плахти; Татарин смажив на рожнах баранину; Жид, витягнувши шию, цїдив горівку з бочки. Але перший, хто попав ся на зустріч, був Запорожець, що спав насеред дороги, розкинувши руки й но-
