самі покинули батьків і материй і втекли з батьківських домів; що тут мали притулок і ті, яким уже лоскотав шию мотуз й вони замісь блїдої смерти, побачили життє і волю; що тут жили й ті, в яких по благороднім звичаю не держалась в кишенї копійка; що були й ті, що колись червінець уважали за богацтво, і в яких, з ласки жидів-орендарів, кишенї можна було вивертати, не боячись, щоб звідтіля випало щонебудь. Тут були всї бурсаки, що не змогли терпіти академічних лоз і не винесли зі школи анї титли; але разом з ними були й такі, що знали, що таке Гораций, Цицерон і римська република. Тут було богато тої значної старшини, що мали повагу і в королївськім війську; тут було богато вчених досвідних вояків, які мали переконаннє, що все одно, де воювати, аби тільки воювати, бо негоже благородній людинї жити, не воюючи. Богато було й таких, що приходили тільки лдя того на Сїч, щоб відтак сказати що ось то й вони були на Сїчі і через те гартовані лицарі. Та кого тут не було? Ся дивна република була потрібна в той вік. Охочі до воєнного життя, золотих кубків, богатих парч, дукатів і реалів могли кождого часу найти тут роботу. Тільки одні баболюби не мали чого шукати тут, бо навіть на Присїчі не сміла з'являти ся нїяка жінка.
Остапови й Андрісєви здавалось надзви-
