цї і брали все даром. Сїч складала ся з більше як шістьдесять куренїв, які дуже були подібні на окремі, незалежні републики, а ще більше на школу і бурсу дїтий, що живуть з усього готового. Нїхто про нїщо не дбав і нїчого не держав у себе; все було в руках у курінного отамана, який за те звав ся батьком. У його в руках були гроші, одїння, весь харч, саламаха, каша й навіть топливо; йому віддавали й гроші на сховок. Иногдї лучала ся між куренями сварка; тогдї вмить доходило до бійки. Куренї висипали на майдан і кулаками оббивали один-одному боки, поки одні не перемогли і тогдї все кінчилось бенкетом. Така то була Сїч, що так надила тогочасну молодь.
Остап і Андрій кинулись з усею палкостю молодої душі у те бурливе море і вмить забули і батьківський дім і бурсу і все, що хвилювало вперед їхнї душі, й потонули в новім життю. Все манило їх: гулящі звичаї Сїчі, нескладна оруда і закони, що здавались їм инколи навіть надто суворими в такій самовольній републицї. Коли козак прокрав ся, вкрав якунебудь дурницю, так се уважалось зневагою усего козацтва: його, як безчесника, привязували до стовпа на майданї і клали біля нього киї, якими кождий прохожий повинен був вдарити його, поки не забили на смерть. Довжника що не платив довги, привязували ланцюхами до гармати, і там він си-
