Перейти до вмісту

Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1918).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дїв доти, доки хтонебудь з товаришів не згодив ся викупити його, заплативши за нього довг. Та більш за все потрясла Андрія страшна кара, постановлена за вбийство. Тут таки, на його очах, викопали яму, спустили туди живого вбийника й поклали на нього домовину з тїлом убитого, й відтак обох засипали землею. Довго відтак уявляв ся йому страшний звичай кари, і все стояв перед ним той живцем закопаний чоловік з страшною домовиною.

Швидко оба молоді козаки придбали гарну славу в козаків. Часто разом з другими товаришами з свого куріня, а иногдї й з усїм курінем і сусїдними курінями, вони виїздили на лови в степ, де водилось безлїч степового птаства, оленїв, кіз; або ходили на озера, ріки й притоки, що були призначені жеребом на кождий курінь, закидали сїти й волоки й витягали повні тонї риби на харчі всього куріня. Хоч тут і не було справжньої науки, з якої пізнати козака, але вони вже визначили ся між другими молодими козаками своїм завзяттєм і вдатностю. Вони влучно стріляли до цїли, перепливали Днїпро проти води — вчинок, за який новика торжественно приймали в козацьке товариство.

Але Тарас готував їм иншу дїяльність. Йому не по душі було таке святочне життє — йому хотїло ся справжнього дїла. Він мірку-