за зброю, військо вже входило в браму, і останні ряди відстрілювалися від сонних і напіввихмелілих запорожців, що безладно кинулися на них.
Кошовий дав наказ зібратися всім, і коли всі стали в коло й затихли, поздіймавши шапки, він сказав: — Так ось що, панове браття, сталося цієї ночі; ось до чого довів хміль! ось яку наругу вчинив нам ворог! У вас, видно, вже такий звичай: коли дозволиш подвоїти порцію, то ви ладні так насмоктатися, що ворог христового воїнства не тільки скине з вас шаровари, а й межи очі вам начхає, то ви того не почуєте.
Козаки всі стояли, похиливши голови, знаючи провину; тільки незамайківський курінний отаман Кукубенко обізвався: — Стривай, батьку! — сказав він: — хоч воно й не закон, щоб перечити щось, коли говорить кошовий перед лицем усього війська, та діло не так було, то треба сказати. Ти не зовсім по правді докір дав. Козаки були б винні й смерті гідні, коли б напилися у поході, на війні, на трудній, тяжкій роботі; алеж ми сиділи без діла, маячіли марно перед містом. Ні посту, ні іншого християнського повздержання не було: як же може статися, щоб на безділлі
