хоругові, закричали відчинити міську браму. З скрипом відчинилася кована залізом брама і прийняла збитих у гурт, як овець у кошару, стомлених і пилом укритих вершників. Багато запорожців погналися були за ними, але Остап спинив своїх уманців, сказавши: — Далі, далі, пани браття, від мурів! не годиться близько підходити до них. — І правду сказав, бо з мурів гримнули й посипали всім, чим прийшлося, і багатьом перепало. В цей час під'їхав кошовий і похвалив Остапа, сказавши: — От і новий отаман, а веде військо так, мов би й старий! — Оглянувся старий Бульба подивитися, який там новий отаман, і побачив, що попереду всіх уманців сидів на коні Остап, і шапка заломлена набакир, і отаманський пірнач у руці. — Ач ти який! — сказав він, дивлячись на нього, і зрадів старий і став дякувати всім уманцям за честь, якою вшанували сина.
Козаки знов відступили, готуючись іти до таборів, а на міському валу знов показалися ляхи вже в подертих опанчах. Запеклася кров на багатьох дорогих кунтушах, і пилом припали гарні мідяні шапки.
— Що, пов'язали? — кричали їм знизу запорожці.
