і князі, князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки. Усе взяли бусурмени; все пропало; тільки зосталися ми, сиротами, та, як удовиця після доброго чоловіка, сиротою — так само, як і ми — земля наша! Ось у який час подали ми, товариші, руку на братерство; ось чому стоїть наше товариство! нема зв'язку, святішого від товариства. Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, дитина любить батька й матір; та це не те, братці, любить і звір свою дитину! але поріднитися рідністю по душі, а не по крові, може сам тільки чоловік. Бували й по інших землях товариші, але таких, як в руській землі, не було таких товаришів. Вам доводилося не одному довго пропадати на чужині; бачиш: і там люди! теж божий чоловік, і розбалакаєшся з ним, як з своїм! а як дійде до того, щоб повідати сердечне слово, — бачиш: ні! розумні люди, та не ті; такі ж люди, та не ті! ні, братці, так любити, як руська душа, любити не те, щоб розумом чи іншим чим, а всім, чим дав бог, що тільки є в тобі — а!.. — сказав Тарас і махнув рукою, і потряс сивою головою, і вусом моргнув, і сказав: — Ні, так любити ніхто не може! Знаю, підло завелося тепер в землі нашій: думають
