Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/218

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

коні надзвичайну втечу і рятували козаків. Але на цей раз Потоцький гідний був покладеного доручення: невтомно гнав він їх і наздогнав на березі Дністра, де Бульба зайняв для перепочинку покинуту зруйновану фортецю.

Над самою кручею коло Дністра-ріки виднілася вона своїм розбитим валом та розваленими остачами мурів. Щебенем і битою цеглою засипаний був вершок скелі, готовий щохвилини зірватися і злетіти вниз. Отут, з двох боків, що прилягали до поля, обступив його коронний гетьман Потоцький. Чотири дні билися й боролись козаки, одбиваючись цеглою й камінням. Але вичерпались запаси й сили, і вирішив Тарас пробитися крізь ряди. І пробилися були вже козаки, і, може, ще раз послужили б їм вірно бистрі коні, як раптом, серед самого гону, спинився Тарас і гукнув: — Стій! випала люлька з тютюном; не хочу, щоб і люлька дісталася вражим ляхам. — І нагнувся старий отаман і став шукати в траві свою люльку з тютюном, нерозлучну супутницю на морях, і на суші, і в походах, і дома. А тим часом набігла враз ватага і схопила його під могучі плечі. Двигнув він був усіма членами та вже не поси-