вченість і радив, як ми вже бачили, дітям зовсім про неї не дбати. Від того часу Остап почав з надзвичайною старанністю сидіти за нудною книжкою і незабаром став в один рівень з найкращими. Тодішній спосіб навчання страшенно розбігався з життям. Оті схоластичні, граматичні, риторичні й логічні тонкощі нічим не стосувалися до часу, ніколи не прикладалися до життя і не повторювалися в ньому. Ні до чого не могли прикласти вони свого знання, хоч би навіть і менш схоластичного. Самі тодішні вчені більше, ніж хто, були невігласи, бо зовсім були далекі від досвіду. А до того цей республіканський лад бурси, ця сила-силенна молодих, дужих, здорових людей, все це повинно було спонукати їх до діяльності, зовсім чужої їх шкільній науці. Іноді погане харчування, іноді часті кари голодом, іноді численні потреби, що виникали в свіжому, здоровому, міцному юнакові, все це, з'єднавшись, породжувало в них ту промітність, яка потім розвивалася на Запоріжжі. Голодна бурса гасала вулицями Києва і примушувала всіх бути обачними. Перекупки, сидячи на базарі, завжди затуляли руками своїми пироги, бублики, насіння гарбузове, як орлиці дітей
