вали на дорозі. Остап Бульба, хоч дуже ретельно почав вчитися логіки і навіть богословія, не міг все ж здихатися безжальної різки. Природна річ, що все це мусило якось то загартувати характер і надати йому твердості, якою завжди визначались козаки. Остапа вважали завжди одним з найкращих товаришів. Він рідко верховодив іншими в зухвалих витівках — почистити чужий садок чи город, та зате раз-у-раз одним з перших ставав під прапор промітного бурсака і ніколи ні в якій пригоді не виказував своїх товаришів. Ніякі канчуки й різки не могли примусити його це зробити. Був він непіддатливий на інший потяг, опріч війни та веселої гульні; принаймні, ніколи майже про інше не думав. Він був прямодушний з рівними. Він був добрий в такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею і в тодішній час. Його за серце взяли сльози бідної матері, і тільки це його бентежило й примушувало в задумі схилити голову.
Менший брат його, Андрій, мав чуття трохи живіші і якось більш розвинені. Учився він охотніше і без напруги, з якою звичайно береться до науки важка й сильна вдача. Він був вигадливіший, ніж його брат; частіше
