лився ближче, ближче і нарешті охопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, доти спертий порогами, брав таки своє і шумів, як море, розлившись на полі; де кинуті в середину його острови витісняли його ще далі з берегів, і хвилі його слалися широко по землі, не натрапляючи ні на скелі, ні на горбовини. Козаки позлазили з коней своїх, зійшли на пором і через три години плавання були вже коло берегів острова Хортиці, де була тоді Січ, що так часто міняла свій осідок.
Купа людей лаялася на березі з перевізниками. Козаки підострожили коней. Тарас прибрав поважної постаті, затягнув на собі тугіше пояс і гордо повів рукою по вусах. Молоді сини його теж оглянули себе з голови до п'ят, з якимсь страхом і неясною приємністю, і всі разом в'їхали в передмістя, що було на півверстви від Січі. При в'їзді їх оглушили п'ятдесят ковальських молотів, які били в 25 кузнях, укритих дерном і викопаних у землі. Дужі кожум'яки сиділи під дашками ганків на вулиці і м'яли своїми могучими руками волові шкури. Крамарі під ятками сиділи з купами кременів, кресалами й порохом. Вірменин порозвішував дорогі
