яка з'єднувала їх у школі, вони самі покинули батьків і матерів і втекли з батьківських домівок; що тут були ті, в кого вже коло шиї крутився мотуз, і хто замість блідої смерті побачив життя і життя в усьому розгулі; що тут були ті, хто з благородного звичаю не міг удержати в кишені свої копійки; що тут були ті, хто до цього часу червінця вважав за багатство, у кого з ласки євреїв-орендарів кишені можна було вивернути, не боячись щонебудь витрусити. Тут були всі бурсаки, що не стерпіли академічної лози і не винесли із школи ні однісінької букви; та вкупі з ними тут були й ті, які знали, що таке Горацій, Ціцерон[1] і римська республіка. Тут було багато тих офіцерів, що потім визначалися в королівському війську; тут була сила досвідчених партизанів, які мали благородне переконання мислити: що все одно, де воювати, аби воювати, бо непристойно благородній людині бути без боїв. Багато було й таких, які прийшли на Січ з тим, щоб потім сказати, що вони були на Січі і вже загартовані рицарі. Та кого
- ↑ Ціцерон — славетний римський оратор і письменник.
