ноди? — сказали суддя, писар та осавул і ладні були тут же покласти каламар, військову печатку й жезло.
— Ні, ви зоставайтесь, — закричали з юрби: — нам треба було тільки прогнати кошового, бо він баба, а нам чоловік потрібен за кошового!
— Кого ж ви оберете тепер на кошового? — сказала старшина.
— Кукубенка обрати! — кричала частина.
— Не хочемо Кукубенка! — кричала інша: — рано йому: ще молоко на губах не обсохло!
— Шило нехай буде отаманом! — кричали одні. — Шила посадити за кошового.
— Б спину тобі шило! — лаючись кричала юрба: — що він за козак, коли прокрався, сучий син, як татарин. К бісу, в мішок п'яницю Шила!
— Бородатого, Бородатого посадимо за кошового.
— Не хочемо Бородатого! к нечистій матері Бородатого!
— Кричіть Кирдягу! — шепнув Тарас Бульба декотрим.
— Кирдягу, Кирдягу! — кричала юрба. — Бородатого! Бородатого! Кирдягу! Кирдягу! Шила! к бісу з Шилом! Кирдягу!
