Так скінчилось галасливе обрання, якому, не знати, чи були такі раді інші, як радий був Бульба: цим він помстився старому кошовому; до того ж і Кирдяга був давній його товариш і бував в одних з ним сухопутних і морських походах, поділяючи незгоди й труди бойового життя. Юрба розійшлася тут же святкувати обрання, і знялася гульня, якої ще не бачили доти Остап і Андрій. Горілчані шинки були розбиті: мед, горілку й пиво забирали просто, без грошей; шинкарі були вже раді і тому, що самі цілі зосталися. Вся ніч минула в криках і піснях, що славили подвиги, і місяць, зійшовши, довго ще бачив юрби музик, які проходили по вулицях з бандурами, торбанами, круглими балалайками, та церковних співаків, яких держали на Січі для співу в церкві та для величання запорозьких діл. Нарешті, хміль і втома почали хилити міцні голови. І видно було, як то там, то в іншім місці падав на землю козак; як товариш, обнявши товариша, розчулившись і навіть заплакавши, валився разом з ним. Там гуртом укладалася ціла купа; там мостився інший, як би найкраще влягтися, і лягав прямо на дерев'яну колоду. Останній, котрий був найміцніший,
