ще мимрив якісь недоладні слова; аж ось і того підкосила горілчана сила, повалився й той, і заснула вся Січ.
А другого дня Тарас Бульба вже радився з новим кошовим, як підняти запорожців на якенебудь діло. Кошовий був розумний і хитрий козак, знав запорожців і вздовж і впоперек, і спочатку сказав був: — Не можна, не можна присяги переступити, ніяк не можна, — а потім, помовчавши, додав: — нічого, можна; присяги ми не переступимо, а так дещо придумаємо. Нехай тільки збереться народ, та не те, що з мого наказу, а просто своєю охотою. Ви вже знаєте, як це зробити. А ми з старшинами зараз і прибіжимо на майдан, наче б нічого не знаємо.
Не минуло й години по їх розмові, як уже вдарили в літаври. Знайшлися раптом і підпилі і нерозумні козаки. Мільйон козацьких шапок висипав на майдан. Знявся гомін: — Хто? чого? для якого діла вибивали раду? — Ніхто не відповідав. Нарешті, в тому, в другому кутку стало чути: — От пропадає марно
