козацька сила: нема війни! От старшина забайбачилась упень, позапливали очі жиром! Нема, видно, правди в світі! — Інші козаки слухали спершу, а тоді й самі давай казати: — А й справді, нема ніякої правди в світі!
Старшина, здавалося, була вражена такими речами. Нарешті, кошовий вийшов наперед і сказав: — Дозвольте, панове запорожці, річ держати!
— Держи!
— Ось на той кінець тепер мова мовиться, панове добродійство, та ви, може, й самі краще це знаєте, що багато запорожців заборгувалися в шинки євреям і своїм братам стільки, що ніякий біс тепер і віри не йме. Далі знов таки про те мова мовитиметься, що є багато хлопців, які ще і в очі не бачили, що таке війна, а молодому ж козакові, і самі знаєте, панове, без війни не можна прожити. Який і запорожець з нього, коли він ще й разу не бив бусурмена?
— Добре говорить, — подумав Бульба.
— Не думайте, проте, панове, щоб я до того казав, щоб зламати мир. Боже борони, я тільки так це кажу. Ще ж у нас храм божий, гріх і сказати, що таке. Ось скільки літ уже, як з ласки божої Січ стоїть, а досі
