них, як на курячих яйцях. Іди, йди, та став нам мерщій на стіл усе, що є. Не треба пампушок, медяників, маковиків та інших пундиків; тягни нам цілого барана, козу давай, меди сорокалітні! Та горілки більше, не з вигадками горілки, з родзинками й усякими витребеньками, а чистої, пінної горілки, щоб грала й шипіла, як скажена.
Бульба повів синів своїх у світлицю, звідки швиденько вибігло двоє гарних дівчат-наймичок у червоному намисті, що прибирали кімнати. Вони, мабуть, злякалися приїзду паничів, які не любили попускати нікому, абож просто хотіли додержати свого жіночого звичаю: скрикнути й кинутися прожогом, побачивши чоловіка, і потім довго затулятися з великого сорому рукавом. Світлиця була опоряджена на смак того часу, про який живі натяки зосталися тільки в піснях та в народних думах, уже не співаних більше на Україні бородатими старцями-сліпцями під тихий бренькіт бандури перед скупченим колом народу; на смак того бойового, тяжкого часу, коли почали розігруватись сутички й бої на Україні за унію. Все було чисте, вимазане колірною глиною. На стінах шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи й рушниці, хитро оправлений
