ріг для пороху, золота уздечка на коня і пута з срібними бляхами. Вікна в світлиці були маленькі, з круглими, тьмяними шибками, які трапляються тепер тільки по старовинних церквах, крізь які інакше не можна було дивитись, як підсунувши трохи вгору насувну шибку. Навкруги вікон і дверей були червоні обводи. На полицях по кутках стояли глеки, сулії й пляшки з зеленого й синього скла, різиблені срібні кубки, золочені чарки всякої роботи: венеційської, турецької, черкеської, занесені в світлицю Бульби всякими шляхами через треті й четверті руки, що було дуже звичайним у ті удалі часи. Берестові лави кругом усієї кімнати; величезний стіл під образами на покутті; широка піч із запічками, приступками й виступцями, викладена колірним різнобарвним кахлем, — все це було дуже знайоме нашим двом молодцям, що приходили кожного року додому на вакаційний час, приходили тому, що не було ще в них коней, і тому, що не в звичаї було дозволяти школярам їздити верхи. У них були тільки довгі чуби, за які міг наскубти їх всякий козак, що носив зброю. Вже як кінчали вони науку, послав їм Бульба з табуна свого пару молодих жеребців.
