з рушниць, бряжчали шаблі, ревіли воли, скрипіли повертані вози, гомоніли й несамовито кричали погоничі, і незабаром далеко-далеко витягся козачий табір по всьому полю. І багато довелося б бігти тому, хто схотів би пробігти від голови до хвоста його. В дерев'яній невеличкій церкві правив священик молебень, покропив усіх святою водою, всі цілували хрест. Коли рушив табір і потягся з Січі, всі запорожці повернули голови назад. — Прощай, наша мати! — сказали всі майже в одне слово. — Нехай же тебе боронить бог від усякого нещастя! — Ідучи через передмістя, Тарас Бульба побачив, що єврей його, Янкель, уже поставив якусь ятку з дашком і продавав кремені, завертки, порох та всяке військове знадіб'я, потрібне на дорогу, навіть калачі й хліби — Який чортів жид! — подумав сам собі Тарас і, під'їхавши до нього на коні, сказав: — Дурню, чого ти тут сидиш? Чи хочеш, щоб тебе застрелили, як горобця? Янкель у відповідь підійшов до нього ближче і, зробивши знак обома руками, наче хотів сповістити щось таємниче, сказав: — Нехай пан тільки мовчить та нікому не каже, між козацьких возів є один мій віз; я везу всякий потрібний запас для козаків і в дорозі буду
