перед старими, помірятися сам-на-сам з метким і хвальковитим ляхом, який красувався на гордовитому коні, в опанчі з летючими по вітру вильотами. Втішна була наука; багато вже вони здобули собі кінської збруї, дорогих шабель та рушниць. За один місяць змужніли й зовсім переродилися тількищо оперені пташата і стали мужами. Риси обличчя їх, в яких досі видно було якусь юнацьку м'якість, стали тепер грізні й дужі. А старому Тарасові любо було бачити, як обидва сини його були в боях серед перших. Остапові, здавалося, на віку судилась бойова путь і трудна наука вести військові справи. Ні разу не розгубившись і не замішавшись ні в якій пригоді, з спокоєм, майже неприродним для двадцятидворічного, він в одну мить міг зважити всю небезпеку і весь стан справи, тут же міг добрати способу, як уникнути її, але уникнути з тим, щоб потім певніше перемогти її. Вже випробуваною певністю стали тепер визначатися його рухи, і в них не можна було не помітити нахилів майбутнього отамана. Міцне почувалося в його тілі, і рицарські його якості придбали широку силу якостей лева. — О, з цього буде колись добрий полковник! — казав старий Тарас: — єй-єй, буде
