табуни коней на ниви, ще не торкнуті серпом, де, як навмисне, хвилювалось повне колосся, плід незвичайного врожаю, який щедро винагородив на ту пору всіх хліборобів. З жахом бачили з міста, як вигублювалися засоби їх існування. А тим часом запорожці, уставивши круг усього міста двома рядами свої вози, розташувалися так само, як і на Січі, куренями, курили свої люльки, мінялися добутою зброєю, грали в довгої лози, в чіт чи лишку і поглядали з убійчим спокоєм на місто. Вночі розпалювали багаття; кашовари варили в кожному курені кашу у здоровенних мідяних казанах: коло вогнів, що горіли всю ніч, стояла безсонна варта. Та скоро запорожці почали потрохи нудитися бездіяльністю й довгою тверезістю, не зв'язаною ні з яким ділом. Кошовий звелів навіть подвоїти порцію горілки, що іноді водилося у війську, коли не було важких подвигів і руху. Молодикам, і особливо синам Тараса Бульби, не подобалося таке життя. Андрій помітно нудився. — Нерозумна голово, — казав йому Тарас: — терпи, козаче — отаманом будеш, не той ще добрий вояка, хто не втратив духу у важливім ділі, а той добрий вояка, хто й на безділлі не занудиться, хто все витерпить
