і, хоч ти йому що хоч, а він все таки свого доскочить. — Та не зійтися палкому юнакові із старим чоловіком. Інакша натура обох, і інакшими очима дивляться вони на ту саму справу.
А тим часом наспів Тарасів полк, приведений Товкачем; з ним було ще двоє осавулів, писар і інша полкова старшина; всіх козаків набралося понад чотири тисячі. Було між ними чимало охочекомонних, що самі піднялися своєю волею, без ніякого заклику, як тільки почули, в чім річ. Осавули привезли синам Тарасовим благословення від старої матері і кожному по кипарисовому образку з Межигірського київського манастиря. Наділи на себе святі образки обидва брати і мимохіть задумалися, пригадавши стару матір. Що то пророкує їм і каже це благословення? Чи благословення на перемогу над ворогом і потім веселий поворот у вітчизну із здобиччю й славою на вічні пісні бандуристам, чи… Та невідоме майбутнє, і стоїть воно перед людиною, наче осінній туман, що піднявся з болота. Несамовито шугають у ньому вгору і вниз, черкаючи крилами, птахи, не пізнаючи в очі одне одного: голубка — не бачачи яструба, яструб — не бачачи голубки,
