вкупі з запорожцями. Вона сказала мені: — Іди, скажи рицареві: якщо він пам'ятає мене, щоб прийшов до мене; а не пам'ятає, щоб дав тобі шматок хліба для старої моєї матері, бо я не хочу бачити, як при мені помре мати. Нехай краще я перша, а вона після мене; проси і хапай його за коліна й ноги. В нього теж є стара мати, щоб ради неї дав хліба.
Багато всяких почувань збудилося й спалахнуло в молодих грудях козака.
— Але як же ти тут? як ти прийшла?
— Підземним ходом.
— Хіба є підземний хід?
— Є.
— Де?
— Ти не зрадиш, рицарю?
— Присягаюся хрестом святим.
— Спустившись у яр та перейшовши протік, там, де очерет.
— І виходить у саме місто?
— Прямо до міського манастиря.
— Ходім, ходім зараз!
— Але, ради Христа й святої Марії, шматок хліба!
— Гаразд, буде. Стій тут коло воза, або, краще, лягай на нього: тебе ніхто не побачить, усі сплять; я зараз вернуся.
