була просто засохла купа грязі. Майдан обступили кругом невеликі кам'яні й глиняні на один поверх доми з видними в стінах дерев'яними палями й стовпами на всю вишину стіни, навскіс перехрещені дерев'яними ж таки пов'язами, як взагалі будували доми тодішні обивателі, що можна бачити ще й по цей день у деяких місцях Литви й Польщі. Усі вони були накриті непомірно високими дахами, з силою слухових вікон та продухвин. По один бік, майже біля церкви, підносився вище за інші зовсім відмінний від інших будинок, — мабуть, городовий магістрат або якесь урядове місце. Він був на два поверхи, і над ним зверху надбудований був у дві арки бельведер, де стояв вартовий; великий циферблат дзигарів врізаний був у дах. Майдан здавався мертвим; але Андрієві почувся якийсь легкий стогін. Роздивляючись, він помітив на другому його боці групу з двох-трьох чоловік, що лежали майже без ніякого руху на землі. Він втупив очі уважніше, щоб розглядіти, чи поснулі то були, чи померлі, і в цей час наткнувся на щось, що лежало коло його ніг. Це було мертве тіло жінки, видимо єврейки. Здавалося, вона була ще молода, хоч у спотворених, виснажених рисах
