знову ж таки з поминенням українських автохтонів. Щойно в 1468 р., коли помер Владислав, приєднується Буськ до корони з рамени якої засідають на його замку королівські старости. З того часу довідуємося про ряд татарських набігів в роках — 1450, 1459, 1467 і 1498, при чому останній зрівняв наш город з землею. В наслідок тих катастроф король Ольбрахт звільнив Буськ від мит і податків. В 1506 р. закладено в місті воскобійню, та постригальну сукна, при чому дохід з мостового призначено на потреби винищеного міста. Для піднесення життя в місті спроваджено Волохів, що поселилися на передмістях і в околичних лісах; перші виробляли сукно, т. зв. волоське, другі нищили ліси на клепки, поташ і вугля, яке експортували на захід через Данціґ. Тоді основано два ринки або міста — Середнє і Нове, де закладено парохіяльний костел. Там тепер старе кладовище. В час, як захожі Німці, Поляки та Волохи поростали в піря, місцеві Українці їли гіркий хліб побіджених, проти яких поверталася не тільки ненависть зайдів, але й королівські декрети. В 1541 р. видав архикатолицький король Жигмонт I заборону доступу Українцям до міської ради, яку з того часу опановують тільки Поляки та ополячені Німці. В 1516 р. спалили Татари передмістя, а в околиці набрали багато ясиру. Повторили вони свою гостину ще в 1549 р., при чому під 1555 занотували городські акти, посуху і голод, а в 1566 морову язву, яка особливо лютувала серед бузецьких рибалок.
В половині XVI в. побудовано двір на Підзамчу, обновлено старе замчище на острові над
