міщане, горді своїм походженням від „старих Бужан“ переважно убогі бондарі, шевці та ткачі, яких продукція находить попит на довколичних ярмарках. Спеціяльністю белзьких бондарів є т. зв. „стояки“ — величезні бочки, уживаві в горальнях на маґазинуваня спірту. На загал, Українці переважають у суч. Белзі над Поляками (більш як у двоє), але пануючим у місті елєментом є Жиди-халатники.
Первопочини Белза губляться всумерках праісторії, Нечисленні археольоґічні нахідки з доби похоронних піль типу Чехи-Висоцько свідчать про те, що Белз істнував як людська оселя ще довго перед тим, занім виринув на картах українських літописів. Як називався тоді й чи взагалі мав яку небудь назву — не знаємо. На всякий випадок назва нашого міста придала мороки дослідникам. Найпростіше вияснення находили вони в виводі назви Белз від староукраїнського „бѣлизъ“ — що означувало б біле, ясне місце, поляну, вирубану серед ліса, але не всі з дослідників задоволилися таким виводом. Такий прим. Ом. Паргицький у своїй „Старинній історії галичини“ виводить назву нашого міста від „Бѣлбога“, якому покланялося племя „Белеґізитів“.. В противенстві до ньогг Петрушевич рішив, що слово „Белз“ походить від кельтійського слова: belz, pelz, (belg), що означав воду, потік і т. п. Значить основниками нашого міста були Кельти, яких виперли Словяне, але зберегли їхні назви місцевостей. Подібні назви кельтійського походження збереглися ще як „Белзи“ (над р. Ревт), Блозова (під Люблином), Белзець (між Липськом і Пере-
