Розбір Польщі в 1772 р. застав Сокаль, як і решту міст під Польщею, в повному занепаді Було тоді на Бабинці, кромі міських вільних ґрунтів,три юридики-бригідська, бернардинська й старостинська. В томуж році погорів парохіяльний костел над Бугом.
В 1784 р. знесено монастир Бригідок, якого костел замінено на парохіяльний (фару) а монастирські забудовання на помешкання для пароха. Ґрунти Бригідок віддано, як один двірський обшар, Едвардови й Йосифови Романовським, сідлецьким старостичам, у заміну за варильню соли в Косові.
В 1821 р. впав Сокаль жертвою пожежі при чому погоріла й Успенська церква (Пречистої).
В 1830 их роках пішла мода на купелі в Бузі, які стягали до Сокаля довколичну шляхту. Остання, будуючи собі літні дворики над Бугом, дала початок „Шляхотській“ вулиці, що біжить рівнобіжно до головної артерії міста, званої „Львівською“ вулицею.
В 1841 р. місто купило Бабинець з Косином й продавши двір у приватні руки, втілило цілу, колись самостійну, бабинецьку громаду в обсяг міста, як передмістя.
В 1885 р. проведено до Сокаля залізничий шлях, що стало новою епохою в розвитку міста. До того часу був Сокаль одною з найбільш упосліджених, провінціональних „дір“. Про Сокаль в другій половині XIX в. говорилося, що він був „деревляний, бруд-
